Серебряний Саул Бенціонович

Народився в м. Гомелі. У 1932-37 р.р. навчався в КДУ ім. Т.Г. Шевченка. У 1946 р. захистив кандидатську дисертацію, присвячену з’ясуванню будови токсичної сполуки, яку виділяє грибок Стахиботріс альтернанс. У 1957 р. захистив докторську дисертацію по хімії феназину. З 1978 р. - професор за спеціальністю "Хімія природних та фізіологічно активних сполук". У 1946 р. - м.н.с., 1950 р. - ст.н.с. ІОХ АН УРСР. У 1958 р. організував наукову групу по вивченню хімії білка в лабораторії фізіологічно активних сполук ІОХ АН УРСР. У 1963 р. організував та очолив відділ хімії білка в Інституті мікробіології та вірусології АН УРСР. У 1968 р. бере участь у створенні та організації Інституту молекулярної біології та генетики АН УРСР. У 1987 р. бере участь у створенні та організації Інституту біоорганічної хімії ті нафтохімії АН УРСР. У 1972-85 рр. читав курс лекцій "Хімія та фізика білка" студентам 4 курсу біофаку КДУ ім. Т.Г. Шевченка.

Сфера наукових інтересів. Синтез та дослідження реакційної здатності азотистих гетероциклів і, зокрема, феназину; з’ясування первинної структури білків та вивчення взаємозв’язку між їх будовою та властивостями; хімічний та ферментативний синтез пептидів і дослідження їх біологічних властивостей; дослідження механізму дії і природи субстратної специфічності ферментів тромбіну та трипсину; синтез та дослідження властивостей, як природних, так і хімічно модифікованих компонентів нуклеїнових кислот.

Нагороди. "Заслуженный деятель науки и техники УССР", "Изобретатель СССР". 2 Ордени: Вітчизняної війни та "Знак пошани". 10 Медалей та нагрудних знаків, в т.ч. "За победу над Германией в Великой отечественной войне 1941-45 гг", "30 лет победы в Великой отечественной войне 1941-45 гг", "За доблестный труд в ознаменование 100-летия со дня рождения В.И. Ленина". Лауреат Премії Ради Міністрів СРСР за успішне встановлення первинної структури білка тіл включень у вірусі ядерного поліедрозу тутового шовкопряду (1978 р.). У 2001 р. присуджена (посмертно) Держ. премія України в галузі науки і техніки за синтез та дослідження властивостей хімічно модифікованих олігопептидів - блокаторів сигнатурних послідовностей рібосомальних РНК.

Автор понад 200 наукових праць. Підготував 17 кандидатів та 3 докторів наук.