Шилов Олександр Євгенович

Народився в м. Іванові. У 1947-52 рр. - студент КДУ ім. Т.Г Шевченка. У 1952 р., за запрошенням академіка М.М. Семенова, вступив до аспірантури Інституту хімічної фізики (ІХФ) АН СРСР у Москві, яку закінчив в 1955 р., та захистив кандидатську дисертацію "Экспериментальное исследование механизма элементарного акта распада некоторых органических галоидпроизводных". У 1955-58 рр. - м.н.с. ІХФ. У 1958-59 рр. проходив стажування в Оксфорді (Англія), під керівництвом проф. Хіншельвуда. У 1958 р. - ст.н.с. ІХФ, 1962 р. - зав. лаб. комплексних каталізаторів. Цього ж року переїхав до Чорноголовки, де став зав. відділом кінетики та каталізу, заст. директора Філіалу ІХФ. У 1966 р. захистив докторську дисертацію "Исследование механизма инициирования и разветвления в цепных реакциях". У 1972 р., після реорганізаціі ІХФ, очолив сектор кінетики та каталізу ІХФ, став заст. директора об'єднаного Інституту. З 1981 р. - член-кореспондент, з 1990 р. - дійсний член АН СРСР. У 1991 р. обраний в Європейську Академію (Academia Europaea). З 2000р. - дійсний член Російської Академіі Природничих Наук. У 1994 р. створено Інститут біохімічної фізики РАН і його директором призначено О.Є. Шилова. У 2000 р. - головний н.с. лабораторії комплексних каталізаторів, з 2004 р. - науковий керівник інституту.

Сфера наукових інтересів. Нуклеофільне приєднання до ацетиленових похідних. Елементарний акт розпаду галоїдних алкілів. Утворення радикалів в бімолекулярних реакціях. Енергетичне розгалуження ланцюгів. Механізм ініціювання каталітичної полімерізації. Фіксація азоту. Активація алканів. Моделі фотосинтезу.

Нагороди. Орден Жовтневої Революції, 2 ордени Трудового Червоного прапора. Медалі, в т.ч. золота медаль ім. М.М. Семенова (за роботи по комплексам металів в біоміметичних хімічних реакціях, 2001 р.).

Автор 370 наукових праць. Автор та співавтор 8 монографій.