Ласкаво просимо
Новини
Загальна інформація
Історія в особах
Алексеєв П.П.
Бабичев Ф.С.
Гарніч-Гарн. Ф.М.
Ельтеков О.П.
Зенович С.Ф.
Кіпріанов А.І.
Красуський К.А.
Мацуревич І.К.
Мушкало Л.К.
Пелькіс П.С.
Реформатський С.М.
Стеценко О.В.
Тютчев І.А.
Яворський В.П.
Видатні випускники
Співробітники
Наукові напрямки
Навчання
Хімбіоцентр
Публікаціі
Відгуки
Фотогалерея
Контакти
Про сайт
Пошук
Oleksandr Grygorenko Web Page
Vasyl G. Pivovarenko Homepage
Профбюро хімічного факультету

Ельтеков Олександр Павлович

(23.03.1846-7.07.1894)
хімік-органік
доктор хімічних наук, професор


Ельтеков Олександр Павлович У 1868 закінчив Харківський університет і одержав ступінь кандидата природничих наук. Працював лаборантом при хімічній лабораторії університету. У 1877 році сформулював відоме правило Ельтекова, згідно якому спирти, які мають гідроксильну групу при подвійному зв’язку, необернено перетворюються в ізомерні насичені альдегіди і кетони.

1878 - відкрив реакцію добування альдегідів та кетонів, нагріванням відповідних α,β-дибромалканів з водою за присутності оксиду свинця. Остання стадія цього перетворення перегруппування α,β-гліколів в карбонільні сполуки - називають перегруппуванням Ельтекова. У 1876-1885 роках працював в Харківському епархіальному жіночому училищі. У 1884 захищав магістерську дисертацію у Харківському університеті на тему "Материалы по вопросу о молекулярных перемещениях между углеводородами ряда этилена и между предельными спиртами". З причини видатних досягнень цієї роботи університет присвоїв Ельтекову ступінь доктора хімії. Це був перший приклад в історії Росії застосування параграфу університетського статуту, який надавав право факультетам присудити за наявною дисертацією в особливих випадках прямо ступінь доктора, минаучи магістерський ступінь. З 1885 року ад’юнкт професор Харківського технологічного інституту. З причини хвороби вийшов у відставку і лекції не читав, хоча займався обладнанням лабораторій, з квітня 1887 - екстраординарний професор Харківського університету, але вже через 5 місяців знову вийшов у відставку з причини хвороби. У 1889 році став у 43 роки професором Київського університету. Перший час він вів зі студентами практичні заняття з аналізу, а потім читав лекції. Але спочатку черевний тиф, а потім хронічна хвороба гортані, від якої він став втрачати голос довели його до смерті.